Попередня усна консультація до 10хв. без вивчення матеріалів у місці та в час зручний для адвоката є безкоштовною.

Принципи ціноутворення зазначені на сайті.

переглянути >>

Соціальне забезпечення інвалідів з дитинства та його батьків

January 06, 2016

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" право на соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.

Законодавство що регулює дане питання:
  1. ЗУ "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-івалідам"
  2. ЗУ "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам - ч. 5 ст. 1 ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (1727-15), призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (1727-15). При цьому якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:
  • інвалідам з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
  • інвалідам з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
  • інвалідам з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:
  • інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
  • інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» якщо дитина-інвалід, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана інвалідом з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним - за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині-інваліду встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров'я у 3-денний строк зобов'язані надіслати копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною-інвалідом до місцевої державної адміністрації за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда.

Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, місцева державна адміністрація зобов’язана у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Право на державну соціальну допомогу мають громадяни України, які досягли віку, встановленого статтею 1 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України - ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам».

Відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» призначаються такі види державної соціальної допомоги:
  • державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
  • державна соціальна допомога на догляд, ст.3 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам».

Ст.4 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» встановлено умови призначення державної соціальної допомоги собам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

А саме, державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:
  1. досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;
  2. не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
  3. є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4 цієї частини);
  4. є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
  • інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", - 100 відсотків;
  • інвалідам II групи - 80 відсотків;
  • інвалідам III групи - 60 відсотків;
Статтею 7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» встановлено умови призначення державної соціальної допомоги на догляд. Зокрема, державна соціальна допомога на догляд призначається:
  • одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи) – п.4 ч.1 ст.7 Закону;
  • малозабезпеченим інвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1-3 частини першої цієї статті) – п.5 ч.1 ст.7 Закону.

Відповідно до ч.2 ст.7 цього Закону державна соціальна допомога на догляд не призначається особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, що діяло раніше;

У разі якщо особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається їм з однієї підстави за їх вибором - ч.3 ст.7 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам».

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» розмір допомоги на догляд залежить від категорії та групи інвалідності.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 4 і 5 частини першої статті 7 цього Закону, призначаються відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд виплачуються щомісячно за поточний місяць.

Державна соціальна допомога на догляд, призначена особам, зазначеним у статті 7 цього Закону, виплачується незалежно від одержуваних ними інших видів допомоги, стипендій, аліментів або інших доходів.

ЗУ «Про загальообов’язкоде державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058)

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи – ч.2 ст.30 Закону № 1058.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством – ч.1 ст.31 Закону №1058.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058 особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів I групи:
  • для інвалідів I групи:
  • до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
  • від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
  • від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
  • від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
  • від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
  • від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
  • від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
  • від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
  • від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
  • від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
для інвалідів II та III груп:
  • до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
  • від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
  • від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
  • від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
  • від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
  • від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
  • від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
  • від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
  • від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
  • від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
  • від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
  • від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
  • від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
  • від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком (ч.1 ст.33 Закон № 1058).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років – ч.2 ст.17 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Використані джерела:

  • Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 № 2109-III
  • Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV
  • Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII
  • Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18.05.2004 № 1727-IV
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд»
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. N 889 «Про порядок затвердження переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років».